Прислів'я та приказки про Дурнів

·         Дурнів не сіють, не орють, а вони самі родяться.

·         Дурня де не посієш, там і вродиться.

·         Хто не був малим, то не був дурним.

·         Рости, сину, хоч дурний, аби великий.

·         Виріс, та ума не виніс.

·         Ростом за Івана, а розумом з болвана.

·         Високий аж до неба, а дурний, як не треба.

·         Високий як тополя, а дурний як квасоля.

·         Високий як дуб, а дурний як пень.

·         Свого розуму не вставиш.

·         Був молодий та дурний, а став старіший, та ще дурні­ший.

·         Шовкова борідка, та розуму рідко.

·         Що старе, що мале, що дурне.

·         Шия з намистом, а голова із свистом.

·         Дурень дурнем!

·         Не всі дома — половина поїхала!

·         Мішком прибитий!       

·         Олух царя небесного!

·         Ото дурень! Був би ще більший, та вже нікуди. Дурний, дурний, та й не журиться.

·         Дурня вчити, що мертвого лічити.

·         Як напише дурень, то не розбере і розумний.

·         Дурням закон не писаний.

·         Є в глеку молоко, та голова не влізе, розбить та в ко­рито налить — можна без ложки наїстись.

·         Бувають дураки різної руки, а я першого сорту.

·         Мудрий Іван по шкоді: коні вкрали, тоді він стайню за­чинив.

·         Нема ума, вважай — каліка!

·         Нема гіршого ворога, як дурний розум.

·         Був би послом, якби не вдався ослом.

·         Дурневі не страшно з ума зійти.

·         Не тямить голова, що язик лепече.

·         Із цього полку не буде толку.

·         У дурного півня — дурна пісня.

·         За дурною головою і ногам нема спокою.

·         Голова — як казан, а розуму — ні ложки.

·         Носить голову тільки задля шапки.

·         Розумна голова, та дурню попалась.

·         З дурнем зчепитись — дурнем зробитись.

·         Краще мудрий, хоч лихий, ніж добрий, та дурний. Краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти. Пізнаєш дурного по реготу.

·         Де розумному горе, там дурню сміх.

·         Дурному не скучно й самому: сидить та регочеться. Раденький, що дурненький.

·         Радий дурень, що знайшов дурнішого за себе.

·         Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер ска­че.

·         Дурень думкою багатіє.

·         Подивився дурний на дурного та й похитав головою. Дурні лише в казці щасливі.